Блог учителя математики

Сьогодні - день вшанування пам'яті жертв голодоморів в Україні.

Ще живі люди, які пам’ятають голодомор і можуть розповісти про нього. Ще зберігається шанс засвоїти урок історії не за підручниками, а через безпосередній контакт із живими свідками. І треба вчити молодь правильної історії.  На душі дуже важко, адже ціле покоління знищено. Але можливо саме такі важкі історичні моменти вчать нас згуртованості, цінувати Україну. І особливо нині, коли наша країна знову переживає нелегкі часи.

Вшанувати пам’ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих, а, швидше, задля наших дітей, які повинні завжди пам’ятати про ті страшні часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося.  

До слова, Соціологічна група «Рейтинг» нещодавно визначало динаміку ставлення до Голодомору. Згідно з результатами дослідження, проведеного у жовтні 2015 року, більшість опитаних українців (80%) погоджуються з твердженням, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом Українського народу, натомість не погодились 12% опитаних. Не визначились – 8% опитаних. Слід відзначити, що за останні два роки значно збільшилась кількість тих, хто погоджується, що Голодомор був геноцидом (з 66% у 2013 до 80% у 2015 році). Крім того, за останній рік майже вдвічі зменшилася кількість невизначених з даного питання. При цьому противників визнання Голодомору геноцидом протягом 2010-2015 років поменшало з 25 до 12%. Твердження, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом Українського народу поділяють більшість опитаних мешканців усіх без виключення регіонів. Найбільше – на Заході (98%) та Центрі (87%). Чим молодші респонденти та чим вищий рівень їхніх доходів, тим більше серед них підтримка тези щодо визнання Голодомору геноцидом. При цьому, серед респондентів, рідна мова яких українська, прихильників тези 90%, в той час як серед тих, хто вважає рідною російську, – 60%. Мешканці сіл більше згодні з тезою про Голодомор-геноцид, аніж мешканці міст (84% проти 79%).